Есть тихая земля, где девы, как заря,
а дети будто сталь – бесстрашны неизменно;
где ангелов вино, отвагою горя,
пьют змееборцы, ставши на колено.
Есть тихая земля, пожухлая трава,
там, где дракон поёт, томясь один веками:
под тяжестью своей склонилась голова,
а кожа мощных крыл расписана цветами.
Жилище чернецов в скалу углублено,
и излучают свет здесь каменные чаши;
здесь ангелов вино невидимо давно,
как слёзы на реке, как души-зомби наши.
Ни краха, ни побед, лишь полусон ума;
здесь дремлет скорпион в корнях рододендрона.
В сиянии окна – божественная тьма,
как будто письмена на коже скорпиона.
Оригинал
Вино ангелів
Є лагідна земля, де діви, мов кришталь,
а діти ніби сталь – незламні неодмінно;
де ангелів вино в холодній тиші заль
п’ють змієборці, ставши на коліно.
Є лагідна земля, конаюча трава,
там, де дракон співа, чекаючи віками.
Нахилена його розумна голова,
габа могутніх крил гаптована квітками.
Червоний колір скель, де келії ченців,
де у нужді осель горять камінні чаші;
де ангелів вино невидиме давно,
як сльози на ріці, як мертві душі наші.
Тут перемог нема, й поразок теж нема;
тут скорпіон дріма в ногах рододендрона.
І в сяєві вікна – божественна пітьма,
неначе письмена на шкірі скорпіона.
|
