***
Звучала ночь тревожной, грозной темой.
И так хотелось тиши и тепла!
А взрыв поднялся жёлтой хризантемой,
что на полнеба пышно расцвела.
Встряхнуло стены, дом стал содрогаться.
И вой сирен, и вспышки на стекле.
Бежать в бомбоубежище спасаться?
Нет, не дождаться фюреру в кремле!
Пусть сам боится – он уже вчерашний.
А сеять смерть – возмездье пожинать.
Сирены воют. Ну а мне не страшно.
Кто не бежит, того и не догнать.
Оригинал
***
Ця ніч була загрозлива і темна.
І так хотілось тиші і тепла!
А вибух був – як жовта хризантема,
що на пів неба раптом розцвіла.
Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що – тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!
Хай сам боїться – він уже вчорашній.
Посіють бомби – ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.
Ніч, 17.03.2022
|
