***
Как упал же он с коня –
кровью снег прожгло.
– Слава! Слава! – докатилось
и к ногам легло.
Руку он прижал к груди
с пулею врага.
Эх, ещё бы раз увидеть
зимние снега!
Гэй, изрубим мы врагов,
всех изгоним прочь!
С криком сел на тело ворон,
чёрный, будто ночь.
Краснопузый секанул –
зашатался свет!
Умирая в чистом поле,
всем послал привет.
Оригинал
***
Як упав же він з коня
та й на білий сніг.
– Слава! Слава! – докотилось
і лягло до ніг.
Ще ж як руку притулив
к серцю ік свому.
Рад би ще він раз побачить
отаку зиму.
Гей, рубали ворогів
та по всіх фронтах!
З криком сів на груди ворон,
чорний ворон-птах.
Вдарив революцьонер –
захитався світ!
Як вмирав у чистім полі –
слав усім привіт.
1918
|
