Над пропастью, так одинока, Сосна, наклонившись, стоит. И пристальный взгляд изглубока Её своей тайной манит…
И, Богом на скалах забыта, Сосна всё вникает во сне, Какая же тайна сокрыта В зеницах ущелья на дне?
Глядят и глядят чернооко, Как будто прийти к ним веля. Заснула б в той глуби глубоко – В клещах своих держит земля…
Оригинал
Самотня сосна
Самотня сосна, одинока Верхів'ям хилиться, тяжить У пропасть… Пропасть чорноока Своєю тайною манить…
На скелях Богом позабута Думає сосна, гей у сні, Яка се тайна незбагнута В зіницях пропасті на дні?
Влюбилась сосна в чорноокій, В найглибшій тайні з тайн усіх, Заснула б в пропасті глибокій – Земля держить в кліщах своїх…
|