***
Так пусто в сердце, так безбожно, Как в зимней келье чернеца, И я подобен придорожной Святыне старой без жреца. Богов старинных троны пали, Лишились магии прикрас, Иконы люди разокрали, В лампадах весь огонь погас. С привычным страхом озираюсь, Ищу своей душе богов, В топь серых будней погружаюсь, И грудь – гнездовье скорбных слов.
Оригинал
***
В моїй душі страшна порожня, Як в зимній келії черця, І я стою, як придорожна Стара святиня без жерця. Престоли давніх божищ впали І стратили весь чар прикрас, Цінні ікони люди вкрали, В лампадах весь огонь погас. Із острахом дивлюсь довкола, Шукаю для душі богів, А сірі дні пливуть спроквола І з груді рветься скорбний спів.
|