***
В степи нарядное цветенье
Пунцовых маков полевых.
Ласкающее взор горенье
Флажков атласных огневых.
Поют беззвучно гимн о лете,
Жару вобравши, лепестки,
Пылают днём, а на рассвете
Развеет ветер их листки.
Коль жизни дням не вечно длиться,
Хотел бы так сгореть и я:
Всем жаром солнечным упиться
И с первым ветром удалиться
В кромешный край небытия.
Оригинал
***
В степу цвітуть маки червоні,
Маки червоні польові.
Мов жар, горять на степу лоні
Їх короговки вогневі.
Дажбога люблені вибранці,
Ввібравши спеку пелюстки,
Горять удень вони, а вранці
Обвіє вітер їх листки.
Хотів би й я отак згоріти
Під сонцем радісним життя:
Ввесь жар його у себе впити
І з першим вітром одлетіти
В країну темну небуття.
1904
|
