***
Глубокий плуг прошёл полями
Моей задумчивой души,
И пали вслед ему стеблями
Цветы, чтобы умереть в глуши.
Заря сожглась в своём расплаве.
В короне звёзд выходит ночь.
Запряталась луна в дубраве
И облака сплывают прочь.
Скажи мне… Впрочем, нет, не нужно:
Сама ти плуг тот провела…
И звёздный свет покрыл жемчужно
Цветов затерянных тела!..
Оригинал
***
Глибокий плуг пройшов полями
Моєї тихої душі,
І впали в слід йому стеблями
Квітки, щоб вмерти у глуші.
Зійшла зоря. В яснім покрові,
В короні зір виходить ніч.
Сховався місяць у діброві.
Останні хмари плинуть пріч.
Скажи ж мені… Але не треба:
Сама ти плуг той навела…
І бачать ясні очі неба
Квіток загублені тела!..
1888 – 1895
|
