Вот метеор сверкнул и сгас,
Как гаснет в жизни светлый час.
Вот так ложатся на погост
Обломки быть преставших звёзд.
Так распадаются миры,
Рабы бессмысленной игры.
И все они – погост сплошной,
А их творец вневременной
За тщетной радостью гребёт
Сквозь грустных тайн круговорот.
Оригинал
Метеор
Ось блиснув метеор і згас,
Як у життю щасливий час.
І на всесвітнім цвинтарі
Лягли десь відламки зорі.
Так розпадалися світи,
Живуть і гинуть без мети.
І всі вони – один цвинтар,
А творець їх – старий гробар.
Усе по радощах марних
Гребе у безвістях сумних.
(1899)
|
