***
Когда-то глупой головою
Я думал: «Горюшко со мною!
Как доведётся в мире жить?
Людей и господа хвалить?
В грязи колодою гнилою
Валяться, стариться и гнить.
Умрёшь – мгновенно забывают
На обокраденной земле...
О горе! Горе! Горе мне!
Старанья скрыться не спасают...
Всяк день пилаты распинают,
Морозят, жарят на огне!»
Оригинал
***
Колись дурною головою
Я думав: «Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і господа хвалить?
В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить.
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі...
О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!»
21 іюля [1859],
Черкаси
|
