***

Как грустно играла ты в вечер разлуки,
Как грустно твой голос плыл вдаль,
Как будто хотел заключить в свои звуки
Души моей боль и печаль.

Рыдали все струны, аккорды стонали,
Вселенский предчувствуя крах,
Душа вырывалась, и руки дрожали,
И слезы блестели в глазах.

Так дико взмывали игры твоей звуки,
Как вихрей буранных спираль,
Что рвали с собою всё горе разлуки,
Всю жалость, тоску и печаль…


Оригинал

***

Як сумно ти грала в той вечір розлуки,
Як жалко твій спів линув вдаль,
Неначе закляти хотів в свої звуки
Весь біль мого серця і жаль…

Ридали всі струни, акорди стогнали,
І серце щеміло в грудях;
Душа виривалась, і руки дрижали,
І сльози блистіли в очах.

Так дико твоєї гри линули звуки,
Мов море розбурханих фаль,
Що рвали з собою все горе розлуки,
Всю тугу, і смуток, і жаль…