***

Какого же я чёрта трачу
Бумагу, перья столько лет!
А иногда так и заплачу,
Аж зареву. И не на свет
С его делами надивившись,
А так, как дряхлый дед, упившись,
Рыдает с лёгкостью шута –
Он, видите ли, сирота.


Оригинал

***

На батька бісового я трачу
І дні, і пера, і папір!
А іноді то ще й заплачу,
Таки аж надто. Не на мир
І на діла його дивившись,
А так, мов іноді, упившись,
Дідусь сивесенький рида —
Того, бачте, що сирота.

[Перша половина 1850,
Оренбург]