Ті свята, що ми колись святкували,
від дитинства,
визнані врешті поганими,
іх пожбурили на смітник історії.
Ті свята, що цінуються
за новим прейскурантом,
не хвилюють людей кількох поколінь,
тож сприймаються ними
як тягар і опудало.
Віддзеркалилася ситуація.
А слава вчорашня — ганьба,
а ганьба — нині слава.
Єретики, що отримали канонізацію,
як і всі (майже всі?) попередники їхні,
розмальовані будуть в підручниках:
шмарклі, вуха ослячі.
Школяри так старанно повторюють рухи за партами...
Мертві, котрих обіймали в сльозах,
називали святими, героями,
в житіях редагованих — вихрести.
Слушний мент пригадати на іншому світі
власні погляди.
Рідні й друзі? Та он же ж — чужі й вороги!
Власний хвіст доганяє з гарчанням сюжет.
Ідеали, присяги вчорашні?
Сучасним судом перековані в злочини.
Раз на тисячу років прийде землетрус,
в галереї змішає умовні портрети
нібито патріотів і нібито зрадників.
У розколинах зникне вода,
все затягне пісок.
09.05.2024.
|
