Надія.

Чи роздивлюсь, чи стане,
Він вже нарешті мій,
Вирій, так довго чеканий,
Обрій світлих надій.

Очі закрию і бачу,
Світ, де нема хрестів,
Нема печалю і плачу,
Наруги нема й поготів.

Всесвітом плекана воля,
Тугой бринить в серцях,
Невже оце наша доля,
Вбитий у душі цвях ?

І, якщо знов не скресне,
Крига і цвіль с повік,
Хай тоді наші весни,
В темряві зникнуть навік!