Зимою дуже тяжко мріяти мені,
коли стискає горло холод.
Немає поряді неба і землі,
а душу розриває морок.
І крила обірвались,не зрослись.
Моя душа покинула цю землю.
Думки мої по небу рознеслись.
В очах моїх так миттю стало темно.
Я хочу бути поряд,янгол мій
і розірвати ті вузли,що тягнуть.
Моя душа,мій голос,тільки твій,
я в тебе закохалась мабуть.
Немає чим дихнути,я тону,
в солодких тих тенетах твого раю.
Якщо не будеш поряд,я помру,
від твого погляду я вся палаю.
В розірваних судинах бьється кров,
стікає по рукам і льється в душу.
В моєму серці десь живе любов,
тебе покинути одного мушу.
Біжу одна,кричу від болю я,
сльоза тече і впаде на долоню.
Летить над не небом десь душа моя,
твоя сльоза біжить по скроні.
Ти десь в пітьмі,тебе втрачаю я.
Можливо десь на небі,там де зорі,
залишиться розірвана душа моя,
написаний листок у моїй долі.
|
