Життя неспинне, летить як вітер,
А наша доля – за ним встигати.
Так ми вчимося, вчимося жити –
Пізнавши щастя, зазнавши втрати…
І так існує усе віками.
Нічого в світі не випадкове:
Вода і небо, земля з зірками –
Для всього, кажуть, єдина мова!
Навчитись тільки б її читати!
І розуміти життя уроки…
Я б ТАК БАГАТО могла сказати,
Про ВСІ свої непотрібні кроки!!!
За всі свої 18 років
Я гуль набила, аж лоб трищить!
Хотіла ПРОСТО здобути спокій,
Але ж не можу, душа болить,
Як тільки згадую те минуле.
Воно й саме не дає забути!
Можливо часу ще не минуло?...
ТА Я НЕ МОЖУ ПРО НЬОГО ЧУТИ!!!
Я ТАК втомилась весь час чекати!
Якщо існує ця «вічна» мова,
Чому НОРМАЛЬНО нам не сказати
Чого потрібно кому від кого???!!
Навіщо сто незбагненних істин –
Трактати біблій, Коельо фрази..???
Пізнати суть непростого змісту
Нормальна людина не може одразу!!!!!
А я вже стільки над цим морочусь!
Бува, такого собі надумаю –
Не те що думати, жить не хочу!!!!
Сплатити б все однією сумою!
Але ж, нажаль, це не наша справа –
Судити те, що за все найвище(((
За кроком - крок – і нова облава…
І кожен знайде своє горище.
А вже якщо взагалі втомився,
І аж занадто сплелися вузлики –
Задай питання , подумай, всміхнися,
Шукай роботу і слухай музику…))))
|
