Стезя поета
Тяжкою вельми може бути путь в поезії від задуму до цілі, такою, що вже хочеться звернуть убік, що й лаври римача не милі.
А іноді, діставшись до кінця,. дивуєшся собі, як ненароком з’явилася банальщина оця – бо ніби йшов несхибно крок за кроком.
Тут схожість із коханням явно є. Долаючи жіночі забаганки, уміння все задіявши своє, ідеш до цілі з ночі і до ранку.
Та вже за тиждень думаєш, куди насмішкувата заманила доля? – бо недалеко вже і до біди, до шлюбу, а по суті, до неволі.
Стезя поета, мовби перевал! Обабіч нього – підступи жахливі. По праву руку – критиків загал… Жінки – по ліву. Незліченні й мстиві…
1975
|