Вона не слухає світ,
Вона не дивиться в радість.
І відчуває лиш мить,
Але живе, наче марить.
І не почує вона
Слова показані серцем,
І не побачить того,
чого не хоче й не терпить.
Можливо зараз вона
Чекає чогось нового,
А може просто живе
І не пускає нікого
До серця свого межі,
До океану кохання.
Відчути хоче на мить
Свободу чисту безкрайню.
А може просто летить
на хвилях марева, світла
найбільш чаруюча мить
принесе радість до міста.
Загублених у вісні,
Оплаканих персонажів,
Без яких аж ніяк
не стати вільним від страхів.
|
