я довго йшла,а вона сиділа
я намагалась бігти,вона ж ноги обіймала
побачивши її я чомусь зраділа
вона ж мене навіть не сприймала
в очаї у неї невимовний біль
і була вона уже напівпрозора
я глянула на неї мимовіль
житло її -вогка комора
якби була у мене сила
чи мала владу над собою
страждання ці я б припинила
або ж напилася б її сльозою
та я все йшла,її сльозами сита
розуміючи своє гірке безсилля
вона уже лежала майже вбита
благала мовчки припинити це насилля
з кожним кроком вона була все більш прозора
як на трасі віддаляється повія
це факт-як теорема Піфагора
першою гине НАДІЯ!
|
