«Et dixit Dominus: "Quid fecisti? Vox sanguinis fratris tui clamat ad me de terra...» (Genesis. 4.10.)*
«Не знаю я де брат мій. Ну, не знаю! Не сторож я оцьому пастуху. Я маю право. І на землю цю І на врожай, на поле й плуг. То все моє. Якщо і є у мене друг – Це право сили. А мій брат… Хіба ж я сторож? Може десь пішов. А може просто зрадив мене і мій звичай. Я Каїн. Головний. Я перший. Спадкоємець. Первісток. І просто – я старший брат. Володар і засновник народів всіх. Про брата згадка викликає сміх.»
«Що чиниш ти? Невже не чуєш, Як кров руда волає із землі? Ти брата вбив - отямся, схаменись, Невже тобі землі не досить – озирнись! І подивись на пустку цю – Розкинулась безкрайньо Аж від пустель жарких До вічних білих холодів німих. Ти ж вибрав шлях грабунку! Проклинаю! Тепер одвічно Будеш ти чужим, І до Страшного Суду Із тавром тобі блукати, Ховати погляд і брехати Собі, нащадкам, родакам, Тваринам, і камінню, і вікам. Тепер іди – неси з собою Не серце – камінь із душею злою…»
Примітки: * - І сказав Господь: «Що ти зробив? Кров брата твого взиває до мене з землі…» (Книга Буття. 4.10.) (лат.)
|