«Mane facto, sicut caligo surgens egressus abiit in desertum locum, ibique orabat.» (Evangelium secundum Marcum. 1.35).*
Там тьма. Так безпросвітно, що аж коле око Ця темнота, цей морок навісний Десь там внизу у хащах міст далеко Заснув народ і спить Єршалаїм, Поснули і солдати, й фарисеї, і пророки Заснув торговий кишеньковий люд, Та є молитва, є слова і роки Якими йти, які збирати тут У кошик неможливого, серед зневіри, Де ненависть збирає в душах урожай, Нам йти і йти, нам дуже віри треба, Нам треба жити, зберегти свій край, І вистояти і шматочок неба Нести у серці в свій – незайманий вирай. Наразі ніч. Наразі пси і зло, Наразі тільки слово і молитва, Наразі горе і страждання – тло, І слово правди – наше ремесло.
* - «А над ранок, як дуже темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.» (Євангелія від святого Марка. 1.35.) (лат.)
|