Україно моя, сизокрило!
Як тебе не любити,скажи?!
У красі ти мене породила,
Так в красі і на смерть положи.
Ти моя друга сестра та матір.
ти мені подарила життя!
Як до бабусиної вхожу я хати,
Моє серрце іде в забуття...
Як можна не любити простори
Твоїх широкоплечих долин.
Вони тішать сумління докори,
Вони серця гамують прилин.
Мене ранішнє сонце розбудить,
Та вкриє рясним теплом,
І ніяка біда не розгубить,
І ніяка журба загалом.
Новий день нові думки дарує,
Нова ніч розуму додає,
Я тебе,моя мила,шаную!
Спасибі,що ти в мене є!
|
