Дивний сон
І знову бачу дивний сон – я, неначе птах Лечу, а наді мною Чумацький шлях. І світить він, мов зоряна дорога, Шлях вказує до Отчого порогу.
Гляну вправо – шумить синє море, Гляну вліво – золоте поле, Гляну вниз – густий темний ліс, У якому так багато і горя, і сліз.
І ходять усі голі і понурі. Усе стоїть верх дном, Як після бурі. А деякі заснули, зморені сном.
І враз, все задвигтіло, задрижало, Тяжко земля зітхнула. І сонця в небі враз не стало, І темрява усіх і все ковтнула.
І місяць спав, і зорі згасли, А хрест вогняний в небі став. І всі перед Христом воскресли, І став Господь суд правий творить.
Тому наліво, тому направо, Тому у Царствії не жить, а тому жить. Тому безчестя, тому рай і вічна слава.
І все кудись пливло, і все летіло, І враз мене не стало, мого тіла. І стала, як пушинка я, легенька, І, як пилинка, стала я маленька.
А вітерець гойдав і колихав, І шепотів: „Засни, засни, засни”. Тихесенько навіював Мені чудові загадкові сни.
І бачу я щасливий вільний край, Де ані горя, ані сліз нема впомині, Де всюди все цвіте. Усюди рай. І ліку дням нема. Одне лиш „нині”.
Усе цвіло, усе буяло, неначе й сонце не зійшло, А всюди світло, затишно і добре стало. Там завжди все цвіте, буяє, Там зим ніколи не буває.
Усі такі веселі і щасливі, Всі молоді, завзяті і вродливі. Старих не бачила там я. Усі живуть, як дружная сім’я. І кожен наш буденний день у них за свято.
І так на серці мені сумно стало: Чом на землі ми не такі? Чого в житті нам не хватало? Чом стали, майже всі, бридкі?
І я проснулась, сон минув, У синім небі місяць канув, Вечірні зорі догорали, Чекаючи Любові, Її Слави.
По волі сонце піднялось і засіяло, І все на своє місце знову стало: І підлість, і пиха, і зрада – І я більше цьому життю вже не рада.
Отакий то сон приснився мені Темної ночі, опівночі. Була я у раю уві сні, До якого наяву я хочу.
Спрагну не у сні, а наяву У чарівний край. Хочу бачити Любові Славу І одвічний Божий рай.
А хто хоче докладніше і більше Про рай подробиці знати, Тому раджу з Біблії вірші, Всі, без винятку, вивчати.
І тоді ти пізнаєш, що таке рай, А що таке пекло. Вивчай Біблію і не гай, Доки ще не смеркло.
Павлюченко Любов 21.10.2005
|