Пролетіла осінь,
Мов густий туман.
Вже зима, та й досі
Недожатий лан.
Сівачів багато,
А де ж косарі?
Годі уже спати –
Жнива на порі.
Подовшали ночі,
Поменшали дні.
Не стуляйте очі,
Не будьте, як в сні.
Розширяйте очі,
Розкривайте вуха,
Провіщати хочу,
То ж потилицю не чухай,
А уважно слухай.
Попрохай у Бога
Розуму не скудного,
Попрохай в Благого
Розуміння мудрого.
Збагнути зумієш
Мудрії слова,
Коли зрозумієш:
Де плід, де трава ..
Говорити гарно
Уміють багато,
Та словами марно
Пригощать на свято.
Ні густим туманом
Спрагу не втамуєш,
Ні рясним бур'яном
Голод не вгамуєш.
Чи ж можна туманом
Прикрить срамоту?
Чи ж можна обманом
Зігріть самоту?
Не вкрити туманом
Срамотную совість.
Бо Бог не обманом
Писав Свою Повість.
20.12.2004
|
