Я Любов не поет І не поетеса, Але я і не бездара, Я і не неклеса.
Хоч в моїх віршах не має Ні ямба ні рими, Святу Правду я звіщаю Без всякого гриму.
Хоч мене не признає світ, Як віками не пізнає Бога. Споконвіку і спочатку літ, Кожному назначена дорога. По якій людина має йти, Іти і всім світити. Заповідну стежину знайти, Одну єдину на усі світи.
Мої вірші мають лице, А не горду морду. Хочу вам сказать ось це: Май смирну вдачу, А не натуру горду.
Гордість, наче той кулак, Скидає з помосту, А смиренність – Божий знак, Зводить із погосту.
Ось тоді і зрозумієш: Що є праведність, що гріх. І тоді порозумнієш. Це стосується усіх.
21.11.2005
|