Вставай, вставай і зодягнись Сіон! У золоті свої весільні шати. Змахни з свого обличчя сон. Вже на рушник весільний пора стати.
Пора дівчинонько, голубко, Бо вже калина дозріває. Пора, кохана моя, любко, Бо скоро проминуть й жнива.
Давно, давно уже пора. Вже на порі дівоче лоно. Прийшла твоя пора, Сіон-гора. Моє ти най рясніше гроно.
Гей музиченьки! Де ж ви, де? Нумо, весільної заграйте! Ось наречена з-за гори іде. Іще огню, іще огню додайте.
Огню, огню, хай небеса палають. Не шлюбна ніч, а шлюбний день стає. Хай наречена мою вірність знає. Усю себе з любов'ю віддає.
Гей музиченьки! Шлюбної заграйте! Любов моя на рушничок стає І без вагання рученьку в Мою вкладає, І клятву вірності навік дає.
Так грайте, грайте, грайте, не вгавайте! Вже коні біло пінні трясуть гривами. Усе готове у весільний путь, Вже осінь у віконце стука зливами, То ж будьмо вірними в любові, Будьмо, будь.
30.08.2001 Любов Павлюченко
|