Не шукай любов по світу Від краю до краю, А насій любов, як квітів, Як того розмаю.
Не шукай любов, де зрада, Де горе і сльози, А з любов'ю дай пораду; Сонце на морози.
Розтопи сніги і кригу, Морози презлющі, Святим Словом, Тим, що в Книгу Бог вписав цілющім.
Не шукай любов, де осінь Листя поскидала, А люби, щоб коси просідь, Сріблом не вкривала.
Не шукай любов за морем, За семи вітрами, А, мов жито, сій де горе, Не грами – пудами.
Нехай множиться любов По усьому світі, Щоб не стигла в жилах кров, Ні взимку, ні літом.
Починай садить сади В байраках і кручах, Щоб і там росли плоди, І квіти пахучі.
Хай розіллється любов Паводком весняним. За любов лилася кров Божая із рани.
Нехай всякий їсть плоди Гіркі та солоні, Щоб хотілося води І мудрості в скроні.
Бо лиш мудрий відміряє Сім раз, потім ріже. А не мудрий не вгаває, Доки все не зріже.
Будь в любові всюди щирим, Вірним і відвертим. Май любов лише кумиром, І не будеш стертим. Вічним Богом більш ніколи, Ніколи, ніколи. Як осолишся в розсолі, В солі, тільки в солі.
Сій любов, і там, де косять, І там, де стерня, Навіть там, де і не просять, Сій любов щодня.
І тоді збереш любов В раз семижди сім. І тоді любові знов Хватить в світі всім.
2.05.2007 Любов Павлюченко
|