Глядачі й глядачки! Слухачі й слухачки! Дивіться і бачте, Ридайте і плачте. Усі глухі і незрячі і каліки всі ходячі! Слухайте Господній глас, Бо глаголе він для вас. І відкрийте, сліпці, очі, Бо і дні для вас як ночі. І погляньте не в дзеркальце, А загляньте в своє серце: Де ж там совість і де страх, Потопаєте в гріхах. Нема совісті лиш срам. Срам, срам, срамота, Гордість, пиха, нагота. І одягнені як голі, Сновигаєте всі кволі, Бо не маєте ви волі. У кайданах живете І чинете ви не те, Що Господь вам заповів І в Законі вам велів. Заповіді не сповняєте, З Господом в жмурити граєте. Гадаєте, що мудрі, А в голові одні кудрі. Не мудріть мудрі безумці, Бо не те в Бога на думці.\ Бо як високо ті гори, І глибоко синє море, Так путі Мої високі І думки Мої глибокі. Істинно настане суд. Воістину кайся люд І родина і людина Останній бо прийшов час І останняя година. Любіть, бо Я вас возлюбив, Прощайте, бо і Я простив, Спасайте, як і Я вас спас. Моя Любов дійшла до вас. Безбожно ви забогували. Без Бога ви богами стали. Без Бога ви богуєте, Словес Божих не чуєте. Мало щирих і відвертих Все круті і все уперті, Як уперті віслюки. Простягаєте до неба руки І волаєте до Бога. Та криваві ваші руки І кривавая дорога. Ви не вільні - ви раби Своєї же плоті. Зверху крашені гроби Із жалом у роті. Ждете від Мене порятунку, А живете лиш для шлунку. Їсте і п’єте ви добряче У панських жупанах, А народ голодний плаче Ситий лиш у снах. З-за бугра придбали Народу обноски, Заодно надбайте На гроби їм доски. Отака-то благодать: Багач бідного товче То у спину,то в плече. І здирає з нього шкуру. А із шкури строє мури. Зневажений божий рід. В світі вже багато бід. Отак любите ви Бога, Ну і ближнього свойого. Отакий до Бога страх – Утопаєте в гріхах. То ж покайтесь, повиніться, І до Бога поверніться. Покайтеся і не гайте. Усі в світі люди знайте: Скоро, скоро вже гряду, Грішний світ судить прийду. То ж покайтесь, повиніться, До Любові поверніться. Лиш в Любові й є той рай, Той зелений вічний гай. І та вічная ріка, Що пливе через віка. Дерево посеред раю – То і є Любов святая. Любов Моя – одвічна благодать, Що Аврааму Я поклявся дать. Оце й є оте пророцтво, Що від віку для вас клав: У Любові все господство – Нова заповідь,яку Я дав. Святу Любов мою любіте. Любовію до святості горіте. Бо тільки з Нею і у Ній спасіння, Моє одвічнеє святе веління. Моя любов за вас пішла на страту, А ви їй тридцять гріш дали заплату. Уже до апогею долетів прогрес, І стогін Божого народу – до небес. Уже вогнем повняться небеса, Істинні пророцтва – Божі Словеса. То ж покайтеся душі уперті І не будьте як осли, Щоб імена ваші не були істерті, І свічки запалені були. І слідкуйте, щоб вони не згасли. Будьте мудрі, запасіться маслом, Бо усіх Я вас люблю І любовію горю. Але достеменно знайте: У жмуритки із вогнем не грайте. 1.06.2008. Любов Павлюченко.
|