Сонце зайде.
Тиша… Тиша!
Ні торохне ...
ані де.
Згодом трохи…
пискне миша,
Що мовчала
цілий день.
Десь їжак
в садку шелесне…
Заспівають цвіркуни.
Тіні довгі –
довжелезні
Завітають... до куми.
А пізніше,
аж під ранок,
На траву впаде
роса…
Вийду я на морок-
ґанок…
Крізь туман…
А де коса?!
Щоб косить,
то треба ж косу…
Де ж покинув я її?!
I як був…
пішов я босим…
По траві та по ріллі.
До куми
звернули ноги.
Що я бачу…?!
Вже стріча.
-О! Щоб ти була здорова,-
Наливає первача!
© Copyright: Мастер Степанов, 2009
Свидетельство о публикации №1912097714
|
