Начебто у казці, Звір переді мною, Я у нього в чашці Майже з головою, Зараз… зараз захлинусь, Ще ковток – і годі! Буль, буль, буль, буль, буль, буруль, Досить з мене! Годі! Обіцяю: Схаменусь! Навіть вже сьогодні!
Зранку в роті сухо, Наче у пустелі, Мізки через вуха Тягнуться до стелі… Чи все на яву було? – Про жахи гадаю, Тільки чарку, все одно, Повну наливаю. На похмілля, все одно, Чарку наливаю…
Чи це ти Тетяна!? То сідай напроти, Вип’єм за кохання, Якщо ти не проти! Поки Таня чарку п’є, В ноги підглядаю… Та у неї ж копитА! – Знов те саме маю! Точно: хвіст і копита – Біса привічаю!
