Самотність
Настануть хвилини мовчання,
Вже не буде тих почуттів,
У душі-пустота та страждання
І відлуння жаданих слів.
Затихнуть ті губи,сміх не поллється,
Не буде палких відчуттів!
Настане самотність,все проклянеться,
Зупиниться час тих буттів.
Ніщо і ніхто не посміє стривожить
Той дивний,замріяний стан.
Чудове минуле тебе заворожить,
В обійми затягне капкан.
І гострі кинджали,прошиючи серце,
Дістануться й вдарять у душу твою!
Згадається щастя й розлука,і все це
Не дасть тобі спокою,ти-не в раю.
І сльози проступлять,і крик голосний
Тебе не покине в неволі,
Допоки не з ‘явиться той,головний,
Який завжди був в твоїй долі!
|
