Ховаєш очі ти від мене, Бо бачеш темноту в мені, І до ікони тягнеш руку, За мене просиш все прощення.
Ти стиснеш груди у кулак, Коли стікає кров невинна, Ти хилиш голову, мовчиш, Спинивши ненависть у світі.
Забувши власну недовіру, По світу ходить, люта смерть, Спинивши всіх в танку шаленім, Вона рахує лиш твій час.
І сповіщає про кінець, Ударом в серце чи то в спину, Сміється, грається з тобою, Бажає знищити усе.
В двобій стаєш за мене ти, Зламавши крила об каміння, Ти переводиш власний подих, Не в змозі зберегти мене.
|