Що за диво! Край дороги
Біла квітка розцвіла.
Серед горя і тривоги
Сонця променем була.

Ставала все гарнішою
Вона із кожним днем.
Тендітною, ніжнішою,
Ніжніше хризантем.

Вона була спасінням
Від труднощів життя.
Любов'ю і везінням,
І радістю буття.

Але, як нам відомо,
Не може вічно жить
Тендітна біла квітка,
Що полум'ям горить.