Хаос і біль переслідують мене
я незнаю чи є ще шанс
маленька надія спасти себе
і пережити цей гнітючий стан.
Я не титан я людина
і депресія легко доконає мене
це не життя а павутина
що відбирає найбільш дороге.
тепер свята наступили
а мене поїдає безмежний сум
і хвилини агонії наступили
затуливши собою всесвітній шум.
До мене все приходить і зникає
вічног в мені нема
і вузол до горла приступає
гублячи моє життя.
І дні рахую я бо скоро
знову біль прийде у душу
це життя не приносить нічого
чому ж тоді я жити мушу?