Відповідності
(За мотивами сонету Ш. Бодлера)

Природа – дивний ліс, де портики дерев
солодко пахкотять барвистими словами.
За нами стежить він, немов за дітлахами,
що на його зайшли розложистий терен.

Як натовпу людей окремі перегуди
зливаються в один об’єднувальний гук,
так прояви єства – вид, колір, запах, звук
єднаються буттям в мудровані етюди.

Пахтіння чистоти – зелене, мов листва.
а запах немовля – м’який, мов спів гобою.
Є пахощі гріха, пишноти торжества,

що ваблять за межу буденного собою.
Так амбра і сандал, ваніль і фіміам
тріумф ума й чуттів дають пізнати нам.

1975