Подаруй мені квітку на пам'ять,
Все одно, будь-яку подаруй —
Хай мене твої пальчики ваблять,
Що тримали цю дивну красу.

Хай мене тої квіточки очі
Приголублять, розрадять нехай,
Коли посеред глупої ночі
Я прокинусь, а поряд — печаль.

Я прокинусь в обіймах печалі,
Я прокинусь, бо снились мені
Твої руки, що квітку тримали,
Твої очі, що рвуть мої сни.

Якщо ж навіть і квіточки шкода,
Подаруй мені погляд один —
Співчуття щоб не стигло у ньому,
А щоб щастям цей погляд світив.

Тоді, може, обійми послабить
Знавісніла, безжальна печаль.
Може, очі твої так незграбно
Не болітимуть вже в моїх снах.

І нехай, те я знаю напевне,
Не з моєї долоні сповна
Твого щастя нап'ються джерела —
Тільки б погляду квітка цвіла.

Подаруй мені квітку на пам'ять,
Все одно, будь-яку подаруй.