Скороспіла весна у намисті проталин, У циганському маєві вільх: “О, невже ми надовго від літа відстали?” — Стигнуть бідкання стиглих вітрів.
Про смертельну поразку беззбройних морозів Видноколом беззубих ротів На крутому із лютого в березень розі Тьми жорстокий герольд сповістив.
Але вже набубнявів Геракл стобарв'я — Брунькування квітневих світів Накладе він на гідру пітьми незабаром, На безсмертя зимових голів.
Вже бо вирію мрія вагітна прильотом Всепташиного вибуху барв. Чорно-біле відлуння посмертного фото Хто б минулому подарував?
|