Присвячую Висоцькій Євдокії Григорівні.

Котилось, котилось сонечко,
Та хмара закрила.
Летіла, летіла ластівка,
Та серце розбила.
Упала вона під вишеньки
І так промовляла:
Прощайте ж ви, мої діточки,
А я відлітала.
Аж тут прилетіли діточки:
Та як же нам жити!
Без тебе не буде сонечко
Нам в небі світити.
Погасло, не світить сонечко,
Бо хмара закрила.
Загинула ніжна ластівка,
Бо серце розбила.