Холодно... Сумно... Осінь...
Оскаженілий вітер лютує... Мчить вулицею, здираючи з дерев останні лахи... Розкидає їх, жене за собою... Змарніле сонце хворобливо освітлює спустошену землю...
І знову вітер... Безжальний... Розганяє спантеличені хмари... Скуйовджує їх, шматує, роздирає... І все жене, жене... Швидко, швидко, швидко...
Парк... Сірий, бездиханній, мертвий... Його холодне тіло раз за разом пронизує вітер... Він хоч і безжальний, та не треба його карати... Пожалійте його... Він не винен... Він просто самотній...