Останній подих долі,
Лють ворога вбивала,
Ти так благала волі,
Та не подарували.
Знущались поміж ласки,
Ламали хрупкі ноги,
А ти складала казки,
Щоб не зійти с дороги.
Вмивала біле личко,
Ранковою росою,
В якій сини твої,
Загинули душою.
Біленька сороченька,
Червона вишиванка,
Яку ти вишивала,
Синам своїм із ранку.
І в них було любові,
Як в морі-океані,
Стільки там сліз і крові,
Вилитої із рани.
Страждала ти одвічно,
Як під пилой калина,
Та встанеш ти на ноги,
Рідна моя Країна...