Я кохаю тебе до нестями, я не можу заснути вночі. І від твого серця кохання загубила назавжди ключі.
Я закрила незгоди рукою, щоб ніколи не бачити їх. Мені жаль,що я вже не з тобою, вбити душу і серце-це гріх.
І коли ти згадаш кохання, що будило весну у душі, ти згадай і мене на прощання, а я приду тобі уві сні.
І зігрію своми устами холод серця твоєї душі. Ти згадаєш кохання між нами, прокидатися ти ж не спіши.
Бо я дивлюся тільки з печаллю, і душа моя хоче страждать, бо закрив мені серце кохання, бо не зміг ти мене покохать!
|