Сусідки-Кумоньки зійшлися У день яскравий та сухий… Світило сонце, синя птиця У небі ладилась мерщій… Попили ж чаю, трохи кави, Ум’яли з сиром пироги, Про всі діла розповідали, У бік ширяли, як могли… Чого ж тобі везе – сусідка? Питає, Зла, почервонів, Ти мрієш прати, є погода, Якийсь тут маєш чудослів? Ні…, в мене є гнучкий барометр, Ось, каже жінка, взяв настрій, Мій чоловік – людській тахометр, Крутить вуса – по часовій… Якщо лежить кінець направо, То ж буде дощ, варю я борщ… А ж як наліво натякало – То пхаю віз в машину дрож... Ну, як доверху воно встане?! Кумі не терпиться пізнать, Якщо, тоді, минеться бранне, Що будеш з лихом вироблять? Ой, що ж тут страшного рідненька, Це, майже, явище святе… Верчусь я дзигою скоренько, І хто ж на Свята прати йде?!
02.07.09
|