Була би істина, та де її узяти,
Коли тут кожен сам про себе гомонить?
Он сидить сонетяр і хвалиться щомить.
Хто не вклонивсь до ніг – нехай будуть прокляті!

А там професор наш, до слави має хіть.
Він критикам дурним розумні зичить мати;
Скажіть най щось йому – закине всіх за ґрати.
Аби ж авторитет! Бо правда – тьма та гидь.

Не згоден я з таким! Є дійсне щось у світі.
Покиньмо пустощі та разом працювать,
А суперечки нам – лиш Аріадни ниті.

«Яка наївність – гах! Закрить в одній з палат;
Його сорочкою ви руки пов'яжіте.
Такий нам утопіст ні трішечки не брат».