А чому так ясно сонце світить?
Кожен день кудись несе
те розгублене у світі,
кохання вірності мине.
Не те, щоб лиха сильно хочу.
Не те щоб щиро у душі.
Але насправді я пророчу -
Не буде правди на землі.
Допоки вільні ми не будем
від темних кліток у душі,
які диктують нам так тихо,
що ми повинні, а що ні.
Чому про своє сокровенне
Ми не говоримо собі?
А тихо брешем лиш, як можем.
Самі собі, самі собі.
Невже не любим, чи не чуєм,
Не поважаєм ми життя,
яке простіше від розлуки,
яке таке, як хочу я.
Відчути справжню легкість правди -
Це те що справді принесе
хвилини радості і щастя.
Кохання вічністю прийде.
Не те щоб більше не хотілось
про істини писати ці,
просто боюсь я насудилось,
навчити вас цьому мені.
І не заворот прудкого слова,
не рима, тільки щоб була,
а як завжди, та гола правда,
яку диктує нам життя.