...Ось пригадав того я дня,
Коли змагались ми з Динамо,
Ну а Динамо, звісно, з нами.
Хоча, хто, з ким й навіщо грав
Я точно ще і не згадав.
В той день ми грали в формі білій,
З блакитно-білими трусами.
Динамо нас весь час давило,
Робило що хотіло з нами.
Вони ж раптово усі разом
На поле вийшли в нашій формі,
Ото вже хитрії зарази!
(Ми ж бо хотіли їх дурити
і їхню форму вдруг надіти,
зненацька гол їм закатати,
й мерщій додому потікати)
Але ж кияни не осли
І все це діло "просікли"...
І в формі нашій грали, гади!
А ми були страшенно раді,
Що нас на камеру засняли,
І в телевізор показали.
Так і проходив увесь матч,
Хоч смійся ти, а хоч і плач!
Як матч скінчився - я не знаю
(пізніше може пригадаю)
Але ж не вичерпана тема:
З'явилась страшная проблема.
Ніхто з гравців не перевдівся,
А в тій же формі й залишився.
Тепер ми начебто Динамо,
Ну а вони лишились "нами".
Усі команди з нас сміються,
І всі, як можуть, піддаються.
Ну а коли голів немає -
Суддя пенальті призначає...