Ад у раю

Знову важко писати мені
про троянди, про зорі, про ніч…
Моє серце пала у вогні,
бо, нажаль, не стою пліч-о-пліч

навіть з тінню твоєю. Красу
я не можу збагнути твою!
Як би міг, то як з квітки росу,
я б збирав твої сни, бо не сплю

я відтоді, коли тебе стрів!
Мені стало байдуже життя,
я забув імена кольорів
і бажаю піти в небуття…

Прагну серцем лише одного,
щоб ти пісню почула мою
і жадаю кохання твого,
бо без тебе мій ад і в раю!