Відповідності
(За мотивами сонету Ш. Бодлера)
Природа – дивний ліс, де портики дерев
солодко пахкотять барвистими словами.
За нами стежить він, немов за дітлахами,
що на його зайшли розложистий терен.
Як натовпу людей окремі перегуди
зливаються в один об’єднувальний гук,
так прояви єства – вид, колір, запах, звук
єднаються буттям в мудровані етюди.
Пахтіння чистоти – зелене, мов листва.
а запах немовля – м’який, мов спів гобою.
Є пахощі гріха, пишноти торжества,
що ваблять за межу буденного собою.
Так амбра і сандал, ваніль і фіміам
тріумф ума й чуттів дають пізнати нам.
1975
|
