Коли лякає тиша і немає ні краплі сну, коли серцебиття ти плутаєш із вибухом снаряду, коли війна у кожній клітці тіла, коли найменший шурхіт, ніби залп, а дах стає прозорим і крихким, як скло, а скло – скопиченням осколків, тоді єдине слово, що дає прихисток, – це «Господь», а далі вже молитва перетворюється тихо на срібний шлях, який тебе веде у райське бомбосховище… Аж раптом здригаєшся ти знову, бо заснув, а поряд діти, треба вберегти і встигнути кудись, сховати, дати їм шанс на порятунок! Так уже ми мучаємось тиждень, хто не в змозі боротися зі зброєю, і це тягар принизливий, і слідом за молитвою зривається прокляття!
03.03.2022.
|