Щодо неможливості корекції пам'яті
Ми не спроможні пам’яті фрагменти,
немовби кадри фільму, сортувать –
втамовуючи примхи й сантименти,
одні лишати, інші видалять.
А будь інакше – я б обов’язково
у споминах на пожиттєвий строк
залишив той засніжений, казковий,
первісний наш віч-нá-віч вечорок.
Іще б зберіг у пам’яті охоче
обрамлений зірками профіль твій,
серпневий повів ялтинської ночі,
планктон іскристий в хвилі шовковій...
Та видалив би скопище тужливих,
прожитих разом у подружжі днів,
які поволі з нас невередливих,
близьких людей зробили ворогів.
1986
|
