О. Пушкін. До Чаадаєва
Палких надій, любові, слави
Недовго тішив нас обман,
Розтали юності забави,
Мов сон, мов вранішній туман;
Та в нас вирує ще бажання,
Під влади болісним ярмом
Відчути серцем і умом
Вітчизни милої страждання.
Тож не полишим сподівання
На час увільнення святий,
Як жде коханець молодий
Обранки щирого признання.
Допоки вірою горим
Утишить муки всенародні,
Мій друг, Вітчизні присвятім
Душі пориви благородні.
Товариш, здійметься вона,
Зоря омріяного щастя,
Скипить Росія мовчазна,
І на уламках самовластя
Напишуть наші імена!
2016
|
