Лёд растает в океане всем Гольфстримам на "десерт",
И "отрыжкою" - цунами, больше никаких оферт
Этот шар нам не предложит - по названию Земля -
Нас, людей, воспринимает, словно вредная мы тля.
Жирный ломоть каравая, "коль не съем, так надкушу" ©
Придают значенья много нувориши барышу.
Лишь оффшоры островные ценность главная для них,
Жизнь солдат песком считают, и сочувствий никаких.
Поглощают катаклизмы судьбы, долы, города,
Здравый смысл в них "на зимовку улетает" навсегда.
Слышите? Трещит нам в спину жуткий ядерный мороз,
И от каждого зависит наш с Землёю симбиоз.
Оригинал произведения
Соло Бабочки Шлях у нiкуди
Тане крига в океані, теплим течіям "десерт"...
І "відрижкою" - цунамі, і ніяких там оферт
Не запропонує куля, нами знана, як Земля,
Бо сприймає нас, двоногих, щось на кшталт - шкідлива тля.
"Жирний шмат від короваю, як не з'їм, то надкушу!" ©
З цим девізом засинає нувориш "від баришу"...
Цінності "богів при владі" - лиш офшори острівні,
І піски життів, що тануть так цинічно у війні.
Поглинають катаклізми доли, долі і міста...
Та здоровий глузд у вирій, бачте, в людства відліта.
Чуєте?.. Тріскоче в спину вбивчий ядерний мороз,
І від кожного залежить наш з Землею симбіоз.
|
